Що робить театральну виставу справжнім феноменом? Відома історія? Яскраві костюми? Гучні відгуки?
Іноді цього недостатньо.
«Конотопська відьма» Івана Уривського вже кілька років залишається однією з найобговорюваніших постановок в Україні. За квитками вишиковуються довгі черги, уривки зі спектаклю збирають мільйони переглядів у соцмережах, про нього пишуть світові медіа, а у 2024 році вистава отримала Національну премію України імені Тараса Шевченка.
Та популярність — лише наслідок. Насправді сила цієї постановки в іншому. Вона говорить із сучасним глядачем мовою класики так, ніби твір був написаний сьогодні.
Класична повість, яка несподівано стала історією про сьогодення
Більшість знає «Конотопську відьму» як веселу сатиричну повість Григорія Квітки-Основ’яненка про забобони, відьом і кумедних персонажів.
Іван Уривський побачив у ній набагато більше.
Для режисера головною темою стала не містика, а вибір. Щоденний вибір між світлом і темрявою, відповідальністю та байдужістю, вірою і спокусою легкої вигоди.
Саме тому вистава не перетворюється на фольклорну казку. Вона говорить про речі, які залишаються болючими незалежно від століття: владу, що потрапляє не в ті руки, людей, які перекладають відповідальність на інших, прагнення швидких рішень і наслідки, які доводиться переживати всім.
Недарма одним із лейтмотивів постановки стають листи із наказом вирушати на захист держави. На тлі війни ці сцени звучать зовсім інакше, ніж могли ще кілька років тому.
Чому смішно майже весь час… і зовсім не смішно наприкінці
«Конотопська відьма» — одна з найяскравіших українських комедій.
Але це той випадок, коли сміх стає способом сказати дуже серйозні речі.
На сцені багато гротеску, чорного гумору, абсурду, народної містики та блискучих комедійних сцен. Глядач сміється із сотника Забрьохи, писаря Пістряка, їхньої дурості, жадібності та самовпевненості.
Та поступово комедія починає змінюватися.
За кумедними ситуаціями проступає історія людей, які добровільно відмовляються від власних моральних орієнтирів. І тоді стає зрозуміло, чому сам режисер називає фінал вистави майже страшною казкою.
Бо найнебезпечніша темрява народжується не через відьом.
Вона народжується всередині людини.
Постановка, у якій кожна деталь працює на історію
Одна з причин феноменального успіху вистави — її сценічна мова.
Актори не просто грають. Вони співають, танцюють, працюють із пластикою, створюючи майже магічну атмосферу. Народні мотиви переплітаються із сучасною режисурою, а гумор постійно межує з тривогою.
Особливу роль відіграє музика. Вона не заповнює паузи між сценами, а веде виставу вперед, підсилюючи кожен емоційний поворот.
Не менш вражає візуальна частина: костюми, світло, сценографія й образи створюють світ, у якому реальність і містика існують одночасно. Саме тому окремі сцени давно стали впізнаваними далеко за межами театру.
Чому про «Конотопську відьму» говорить вся країна
Після прем’єри вистава дуже швидко перетворилася на культурний феномен.
Про неї написало The New York Times, уривки зі спектаклю масово поширювалися в TikTok, а квитки до Національного театру імені Івана Франка почали розкуповувати за лічені хвилини.
Проте жоден із цих фактів не пояснює головного.
Люди повертаються на «Конотопську відьму» вдруге й утретє не через ажіотаж.
Вони повертаються, щоб знову прожити цю історію, помітити нові деталі, ще раз посміятися і вкотре відчути, як легка комедія поступово перетворюється на дуже точну розмову про нас самих.
Вистава, яка залишає більше запитань, ніж відповідей
Попри назву, «Конотопська відьма» — зовсім не про магію.
Вона про людський вибір. Про відповідальність. Про владу. Про страх. Про любов. Про віру.
І саме тому сьогодні ця майже двохсотлітня історія звучить так сучасно.
Якщо ви хочете побачити виставу, яка одночасно розсмішить, здивує, захопить своєю естетикою й змусить замислитися ще дорогою додому, «Конотопська відьма» — саме така.
Організатор туру — ТЕАТР ОРГ, а актуальний розклад і квитки доступні на teatr.org.ua.
