«На біс!»: хор «Гомін» знову вирушає в тур із програмою «Цей хор. Цей хор 2.0»
Не кожен концертний тур отримує продовження. Зазвичай після фінального виступу артисти повертаються додому, а глядачі — до спогадів, фотографій і відео в телефоні. Але іноді трапляється щось більше. Коли після завершення концерту люди не поспішають залишати зал, коли останні акорди тонуть в оваціях, а з різних куточків лунає одне й те саме: «На біс!»
Саме такою стала історія всеукраїнського туру хору «Гомін» Львівського органного залу.
За кілька місяців колектив побував у десятках міст, зібрав тисячі слухачів і вкотре довів: українська хорова музика сьогодні здатна збирати повні зали не менше, ніж концерти популярних виконавців.
І саме тому історія не завершується. Вона отримує продовження.
Коли пісню співає весь зал
Є концерти, на яких слухають. А є ті, на яких співають разом із артистами.
Під час туру «Цей хор. Цей хор мені щоночі сниться» саме так відбувалося майже щовечора. Уже після перших композицій між сценою та залом зникав невидимий бар’єр. Глядачі підспівували знайомим рядкам, усміхалися одне одному, аплодували стоячи й не хотіли відпускати хор після фінальної пісні.
Мабуть, у цьому і є головний секрет «Гомону»: вони не просто виконують музику — вони повертають людям спогади. Для когось ці мелодії звучали вдома в дитинстві, для когось стали саундтреком юності, а хтось почув їх уперше й відкрив для себе красу української естради минулого століття.
Старі пісні, які звучать по-новому
У програмі немає випадкових композицій. Це пісні, які давно стали частиною української культурної пам’яті.
«Червона рута», «Водограй», «Черемшина», «Стожари», «Коханий», «Зелений гай», «Може, я тебе вигадав» та багато інших творів отримали нове життя завдяки сучасним хоровим аранжуванням.
Багатоголосся, жива енергетика й майстерність артистів дозволяють почути знайомі мелодії зовсім інакше. Це не ностальгія заради ностальгії. Це музика, яка природно поєднує різні покоління в одній концертній залі.
Чому хор став справжнім феноменом
Ще кілька років тому мало хто міг уявити, що хор стане одним із найобговорюваніших музичних колективів України.
Сьогодні ж концерти «Гомону» збирають аншлаги, відео з виступів набирають сотні тисяч переглядів у соціальних мережах, а квитки в багатьох містах розкуповують задовго до концерту.
У цьому немає жодного секретного рецепта. Лише щирість, професіоналізм і велика любов до української музики.
Колектив під керівництвом Вадима Яценка не намагається осучаснити класику заради ефектності. Навпаки — він показує, наскільки сильною вона була завжди.
Саме тому ці пісні однаково захоплюють тих, хто пам’ятає їх із платівок, і молодь, яка відкриває їх для себе вперше.
Концерти, які об’єднують країну
Особливістю туру стало не лише те, що хор виступив у великих обласних центрах. Концерти відбулися й у менших містах, де великі музичні події трапляються значно рідше.
Саме це стало однією з найважливіших ідей туру: якісна українська музика має звучати всюди — незалежно від розміру міста чи відстані до столиці.
І коли після концерту люди дякують за можливість почути улюблені пісні наживо, стає зрозуміло, що ця місія справді важлива.
Музика, яка допомагає
Для хору «Гомін» концерти — це не лише про мистецтво.
Кожен виступ має благодійну складову. Від 2025 року колектив та ТЕАТР ОРГ уже зібрали понад 40 мільйонів гривень на підтримку Сил безпеки й оборони України під час концертів в Україні та за кордоном.
Це ще одне нагадування про те, що музика може не лише надихати, а й ставати реальним інструментом підтримки тих, хто щодня захищає країну.
Чому народився «Цей хор. Цей хор 2.0»
«Цей хор. Цей хор 2.0» — це відповідь на прохання глядачів, які після концертів знову й знову запитували: «Коли ви повернетеся?»
Попереду — нові міста, нові зустрічі та нові вечори, коли знайомі українські пісні знову об’єднають сотні людей в одному залі.
Адже найкраще продовження будь-якого концерту — це не фінальні оплески.
Це бажання почути його ще раз.
Організатор туру — ТЕАТР ОРГ, а актуальний розклад і квитки доступні на teatr.org.ua.
